Домінантовий терцдецимакорд

Будова і що з неї грають

Формула — 1 – 3 – 5 – ♭7 – 9 – 11 – 13. Ундециму прибирають завжди: над великою терцією вона звучить різко. Квінта відпадає наступною як найменш потрібна.

Лишаються прима, терція, септима, нона й терцдецима — до, мі, сі-бемоль, ре й ля. Це і є C13 у робочому вигляді.

Велика секста над домінантою

Терцдецима — шостий ступінь гами, звук світлий і цілком тональний. Тому C13 не додає напруги до домінанти, а лише розширює її: тритон працює як раніше, а верх звучить м'яко.

Через це акорд ставлять там, де домінанта має бути великою, але не тривожною: у фіналах великих форм, у духових аранжуваннях, у баладах.

Як його взяти

На гітарі C13 — x32335: до, мі, сі-бемоль, ре й ля. Форма виходить із C9 (x32330) пересуванням мізинця на п'ятий лад першої струни.

Це одна з тих аплікатур, що звучать більше за свою складність. П'ять звуків, один зайвий рух пальця — і акорд із простого стає розкішним.

Розв'язання

Як і в будь-якої домінанти — на квінту вниз. Терцдецима зазвичай сходить на квінту наступного акорду, і рух виходить плавним.

У блюзі й фанку розв'язання не обов'язкове: там C13 стоїть на місці, як стоять і прості септакорди. Це той самий випадок, коли мала септима є частиною звукоряду, а не напругою.

Побудова від будь-якої ноти

Робочий склад збирається так: домінантсептакорд від прими, а згори нона й велика секста через октаву. Від соль це соль, сі, фа, ля й мі; від ре — ре, фа-дієз, до, мі й сі.

Ще коротший шлях — малий мінорний септакорд від квінти згори: для до це Gm7, тобто соль, сі-бемоль, ре й фа. Разом із примою й терцією виходить повний акорд без ундецими.

Часті запитання