Акорди для гітари та акорди на фортепіано

З яких акордів починають

Перших акордів небагато, і вони обираються не за красою, а за тим, наскільки просто їх узяти. Це відкриті хвати в перших трьох ладах: Am, Em, Dm, C, G, D, A, E. Спільного в них те, що частина струн звучить відкритою, тож притискати треба два-три пальці замість шести.

Ці вісім хватів закривають більшість пісень під гітару, бо разом вони дають повний набір ступенів у двох найзручніших тональностях. Дев'ятим зазвичай стає F — і саме на ньому починаються труднощі, бо відкритої струни там немає й доводиться братися за баре. Це нормальна межа, а не ознака невдачі: між восьмим і дев'ятим акордом лежить перехід від однієї техніки до іншої.

Порядок навчання теж має значення. Швидше просувається той, хто вивчає акорди парами й одразу відпрацьовує перехід між ними, ніж той, хто доводить кожен хват до чистоти окремо. Пісня складається не з акордів, а з переходів.

Акорди для початківців: перші шість

Питання, з яким сюди приходять найчастіше, звучить не «що таке акорд», а «які акорди для гітари вивчити першими». Робоча відповідь — шість: Am, Em, D, G, C і E. На них тримається чимала частина пісень у тих тональностях, у яких на гітарі справді грають, і всі шість беруться в межах трьох ладів без баре.

Стіна — фа мажор, і корисно розуміти, чому вона стіна, а не перевірка впертості. У F немає форми з відкритими струнами: у стандартному хваті вказівний палець лягає впоперек усіх шести струн, а решта три будують акорд поверх нього. Більшість тих, хто кидає гітару, кидає саме тут. Вихід не в силі хвата, а в триструнному варіанті — верхня половина форми звучить як повноцінний акорд і дає догра́ти пісню, поки рука звикає.

В акордів на фортепіано початок інший, бо клавіатура не вимагає ні сили, ні баре: до, фа й соль мажор розбираються за вечір — три білі клавіші з однаковими проміжками. Труднощі приходять пізніше й з іншого боку: коли ліва рука має тримати час і гармонію, поки права веде мелодію.

Як читати схему акорда

Схема хвату — це гриф, намальований прямо: шість вертикальних ліній — струни, найтовща ліворуч; горизонтальні — лади. Крапка означає притиснуту струну. Над схемою стоять два знаки, і другий пропускають найчастіше: кружечок — струна звучить відкритою, хрестик — струна не звучить узагалі.

Проігнорований хрестик — найпоширеніша причина того, що правильно поставлений акорд усе одно звучить брудно. Зайва відкрита струна майже завжди опиняється за півтону від звуку, який уже лунає, і саме це вухо чує як каламуть.

Цифри всередині крапок — пальці: перший вказівний, четвертий мізинець. Аплікатура не прикраса: її обирають так, щоб з цього хвату можна було перейти в наступний, не знімаючи руку повністю. Клавіатурна схема влаштована інакше — на ній просто позначені потрібні клавіші, бо на фортепіано кожна висота є рівно в одному місці й вибирати немає з чого.

Зворотна задача: ноти є, назви немає

Другий за частотою запит — не «як узяти», а «що це». Ноти відомі з партитури або із затиснутих клавіш, потрібне ім'я. І тут є властивість, яка збиває з пантелику: відповідь не одна.

До, мі, соль і ля разом — це до-мажорний секстакорд. І водночас ля-мінорний септакорд. Самі чотири звуки не вирішують, яке ім'я правильне; вирішує бас і те, куди музика йде далі. Назва акорда — твердження про його роль, а не лише про набір висот, і про ті самі звуки можна зробити два різні твердження.

Практичний порядок такий: спершу знайти найнижчий звук, потім прочитати решту як відстані над ним. Вийшло знайоме ім'я — найпевніше, правильно. Вийшло щось дивовижне — варто приміряти на роль основного тону інший звук і подивитися, чи не стане картина звичайною.

Вісім груп і що їх різнить

Групи нижче — не довільні полиці. Кожну задано будовою: скільки в акорді звуків, які інтервали складаються всередині, який ступінь замінено іншим.

Тризвуки — основа з трьох звуків, їх рівно чотири. Септакорди додають четвертий і становлять робочий словник джазу та майже всієї кіномузики. Розширені продовжують надбудову до нони, ундецими й терцдецими. Акорди із затриманням прибирають терцію — той самий звук, що робить акорд мажорним чи мінорним, — і ставлять на її місце сусідній, через що співзвуччя лишається незавершеним. Акорди з доданим тоном вводять зайвий звук без надбудови під ним. Альтеровані навмисне підвищують або знижують ступінь заради напруги. Пауер-акорди скорочуються до двох звуків і саме тому лишаються чистими на перевантаженні. Квартові відмовляються від терцової основи й будуються по квартах.

У таблиці нижче — розмір кожної групи та її відмітна риса, а кожна назва веде до докладного розбору.

Акорди до пісні

Найчастіший життєвий запит звучить інакше за обидва попередні: грає запис, потрібні акорди під нього. Тут не допомагає жоден довідник, бо в записі немає окремих нот. Бас, бій і голос приходять одним сигналом, і гармонію доводиться відновлювати за призвуками всього разом.

На слух це робиться, але вчиться довго. Звичайний обхід — знайти чужий підбір — працює для відомих пісень і не працює для решти. А знайдені підбори часто брешуть саме в складних місцях: той, хто їх набирав, спростив акорд, який не зміг назвати. Для української пісні це відчутніше, ніж для англомовної: корпус чужих підборів тут менший, і за межами кількох десятків хітів шукати немає де.

Тут починається те, чого довідник не вміє. Студія приймає запис або MIDI, розділяє звуки, виводить гармонію й розставляє акорди над нотами — зокрема ті, які нікому не спало б на думку шукати за назвою.

Часті запитання