Домінантовий терцдецимакорд b9

Дві протилежні барви в одному акорді

Формула — 1 – 3 – 5 – ♭7 – ♭9 – 13. Понижена нона тягне до мінору, велика терцдецима — до мажору, і саме цей розрив дає акорду характер, якого немає ні в C7♭9, ні в C13.

Практично звучить це як напруга, що не темніє. Слухач чує гостроту, але не чує тіні, і подальше розв'язання виходить особливо визначеним.

Своя гама

Йому відповідає півтон-тонова зменшена гама: до, ре-бемоль, мі-бемоль, мі, фа-дієз, соль, ля, сі-бемоль. У ній є і понижена нона, і велика терцдецима, і підвищена ундецима.

Це той самий звукоряд, що обслуговує C7♭9. Різниця в тому, який зі звуків підняти нагору акорду: ля дає терцдециму, ре-бемоль — нону.

Робочий склад

Шість звуків не грають. Лишають чотири: терцію, септиму, понижену нону й терцдециму. Прима йде до баса, квінта відпадає першою, і акорд від цього тільки виграє в ясності.

На фортепіано це виглядає як мі й сі-бемоль у лівій руці та ре-бемоль із ля в правій. Дві пари, кожна зі своєю роботою.

Як його взяти

На гітарі C13♭9 — x32325: до, мі, сі-бемоль, ре-бемоль і ля. Форма виходить із C7♭9 (x32323) пересуванням мізинця на два лади вгору по першій струні.

Так само, як і в C7♭9, зсув усієї форми на три лади дає той самий акорд від нової прими. Зменшена природа співзвуччя проступає і тут.

Звідки це поєднання

Понижена нона й велика терцдецима разом лежать у півтон-тоновій зменшеній гамі, і більше ніде. Ця гама симетрична, тому акорд успадковує її властивість: та сама форма, зсунута на три півтони, дає той самий тип співзвуччя.

У практиці акорд прийшов із джазового аранжування сорокових років. Духові брали верх, фортепіано — тритон, і слухач чув напругу, у якій одночасно є тінь і світло.

Часті запитання