Домінантнонакорд #5

Будова

Формула — 1 – 3 – ♯5 – ♭7 – 9. Натуральна нона тримає звучання відкритим, підвищена квінта тягне вгору, а тритон між терцією і септимою працює як завжди.

Натуральної квінти в акорді немає: підвищена її замінює. Брати обидві означало б поставити поруч два звуки на відстані півтона в найгіршому місці акорду.

Ціла тонова гама

Прима, нона, терція, підвищена квінта й мала септима — усі п'ять звуків лежать у цілій тоновій гамі від до. Це найточніша відповідність акорду й звукоряду з можливих.

Тому C9♯5 звучить так само невагомо, як і сама ціла тонова гама. Опори немає ні в акорді, ні в ладі, і це не вада, а характер.

Де він доречний

Перед мажорною тонікою, коли треба гостроти без темряви: понижена нона в тому самому місці звучала б надто драматично. Підвищена квінта натомість просто піднімає верх акорду.

У французькій музиці початку двадцятого століття й у джазі, який із неї виріс, це звичайне співзвуччя. Воно й досі впізнається як прикмета того часу.

Як його взяти

На гітарі C9♯5 — x32334: до, мі, сі-бемоль, ре й соль-дієз. Форма виходить із C9 (x32330) додаванням пальця на четвертий лад першої струни.

На фортепіано лишають чотири звуки: терцію, септиму, нону й підвищену квінту. Приму віддають басу, і акорд звучить прозоро.

Як його записують

У сітках трапляються C9♯5, C+9 і C9(♯5). Плюс біля літери стосується квінти, а цифра дев'ять каже, що нона натуральна, — тому другий запис теж однозначний, хоч і виглядає коротшим.

Плутають його зазвичай із C9♭13, де квінта лишається натуральною, а понижена терцдецима додається згори. Звуки на слух ті самі, поведінка інша, і різницю знову вирішує наявність натуральної квінти.

Часті запитання