Мажорний терцдецимакорд

Шість звуків, чотири потрібні

Формула — 1 – 3 – 5 – 7 – 9 – 13. Ундецима в ряді пропущена свідомо: над великою терцією вона звучала б різко, тому терцовий стовп у мажорі перестрибує через неї.

На практиці грають чотири звуки: приму, терцію, септиму й терцдециму. Квінта й нона додаються, коли є вільні пальці, а без них акорд усе одно впізнається.

Чому саме ля

Терцдецима — шоста сходинка гами, звук, який належить мажорному ладу від початку. Тому акорд не робиться напруженим від її додавання: це не альтерація, а просто ще одна нота тональності.

Порівняно з maj9 звучання стає ширшим і трохи ліричнішим. У босанові й естраді двадцятого століття це остаточний акорд теми — там, де тризвук був би сухим.

Як його взяти

На гітарі найпростіша форма — x32200: до, мі, ля, сі й мі. Тут є терція, велика септима й терцдецима, а нони немає — і акорд від цього нічого не втрачає.

Форма виходить із відкритого Cmaj7 і потребує лише пересунути один палець на третю струну. Це робить її придатною просто в русі, без підготовки.

Не плутати із секстакордом

C6 містить до, мі, соль і ля — ту саму сексту, але без великої септими. Cmaj13 має і сі, і ля разом, і саме сі відрізняє одне звучання від іншого.

Ще один сусід — C6/9, де до сексти додано нону, але септими знову немає. Три акорди з однією спільною нотою, і сплутати їх легше, ніж почути різницю.

Звідки це звучання

Мода на терцдециму прийшла з великих оркестрів тридцятих і сорокових років. У духовій партитурі верхні голоси природно опинялися на шостому ступені, і те, що спершу було наслідком розкладу, стало прикметою стилю.

Пізніше босанова закріпила його остаточно. Гітарний акомпанемент бразильської школи майже не знає простих тризвуків: там, де в нотах написано мажор, рука бере maj7, 6/9 або саме терцдецимакорд.

Часті запитання