Мажорний секстакорд

Дві традиції, одне слово

Українська школа успадкувала терміни від цифрованого баса, де цифра означала інтервал до баса. Там «секстакорд» — це мі–соль–до, тобто до мажор із терцією внизу: три звуки, а не чотири.

Буквений запис прийшов з іншого боку — з естрадної практики, де цифра означає доданий ступінь. C6 має чотири звуки, і його бас — прима. Перевіряти треба за контекстом: класична партитура каже одне, сітка акордів — інше.

Будова акорду з секстою

Формула — 1 – 3 – 5 – 6. Секста велика й належить мажорній гамі, тому акорд лишається цілком консонантним. Септими немає, отже, тягти нікуди.

Ті самі чотири звуки з ля в басі читаються як Am7. Це не збіг, а корисна тотожність: у сітці C6 і Am7 часто заміняють один одного, і слух приймає обидва.

Акорд закінчення

До сорокових років саме C6, а не Cmaj7, був типовим фінальним акордом. Він звучить повно й водночас остаточно, бо велика септима не тягнеться до прими.

Ця традиція жива й досі в естрадному аранжуванні. Там, де maj7 лишає багатокрапку, секстакорд ставить крапку.

Як його взяти

На гітарі C6 — x32210: до, мі, ля, до й мі. Форма виходить із відкритого до мажору пересуванням одного пальця на третю струну.

На фортепіано працює звичне рішення: прима внизу, мі, соль і ля вгорі. Якщо секста опиняється поруч із квінтою в тісному розкладі, її краще підняти октавою вище.

Побудова від будь-якої ноти

Чотири півтони, потім три, потім два. Від соль це соль, сі, ре й мі; від ре — ре, фа-дієз, ля й сі. Останній крок у два півтони й дає велику сексту.

Плутанина зі старою термінологією тут не заважає рахувати. Якщо завдання каже «побудувати акорд із секстою», беруть чотири звуки; якщо «побудувати секстакорд», беруть тризвук і ставлять терцію в бас.

Часті запитання