Великий мажорний нонакорд

Будова

Формула — 1 – 3 – 5 – 7 – 9. Нона стоїть на цілий тон вище за приму, взяту октавою нижче, і саме ця відстань дає простір: із секундою поруч акорд мутнів би, з ноною згори він розкривається.

Це продовження ряду терцій: тризвук, септакорд, нонакорд. Кожна нова терція додає барви, не змінюючи функції, доки септима лишається великою.

Чому його беруть замість тризвука

У джазі й босанові тонікою майже завжди служить нонакорд, а не тризвук. Причина проста: голий мажорний тризвук у цьому контексті звучить порожньо, а maj9 має ту саму функцію спокою при вчетверо більшій барві.

У пісенному супроводі його ставлять на початок і на кінець: вступ на Cmaj9 задає світлий тон, а фінальний акорд лишає повітря замість крапки.

Аплікатура, яку варто вивчити

На гітарі Cmaj9 — x30000: аплікатура до мажору, з якої знімають усе, крім баса. Звучать до, ре, соль, сі й мі — тобто повний нонакорд на відкритих струнах, за один палець.

Це один із небагатьох випадків, коли складніший акорд грати простіше за простий. Тому в акустичному супроводі він з'являється частіше, ніж свідомо обирається.

Скорочення

На фортепіано квінту знімають першою: до в лівій руці, мі, сі й ре в правій. Три звуки цілком тримають гармонію, а прима внизу вже сказала все, що потрібно про основу.

У складі з басистом прима теж зайва. Тоді права рука бере мі, сі й ре, і в акорді лишається саме те, що відрізняє його від сусідів по тональності.

Розташування важить

П'ять звуків можна скласти по-різному, і різниця чутна. Нона поруч із примою дає биття, нона октавою вище — світло. Тому в акомпанементі приму тримають низько, а ре відсувають нагору.

Так само поводяться з квінтою: у тісному розкладі вона забирає місце в нони й робить акорд глухішим. Це загальне правило для всіх розширених співзвуч, але на великому мажорному нонакорді воно чується найясніше.

Часті запитання