Великий мажорний нонакорд #11

Лідійський лад цілком

Формула — 1 – 3 – 5 – 7 – 9 – ♯11. Це шість із семи звуків лідійського ладу; бракує лише терцдецими. Іншими словами, акорд і гама тут майже те саме.

Через це він не потребує пояснень для імпровізації. Усе, що звучить в акорді, звучить і в гамі, і навпаки.

Чому він не тягне

Тритон між примою і підвищеною квартою в домінанті працював би як тяжіння. Тут його врівноважує велика септима: акорд лишається на місці й читається як барва, а не як напруга.

Це рідкісний випадок у гармонії, коли тритон нічого не вимагає. Він просто розширює звучання, як розширила б будь-яка інша додана нота.

Робочий склад

Шість звуків не грають. Лишають чотири: терцію, септиму, нону і підвищену ундециму — мі, сі, ре й фа-дієз. Прима йде до баса, квінта відпадає першою, бо саме вона гасить фа-дієз.

На фортепіано це виглядає як мі й сі в лівій руці, ре й фа-дієз у правій. Розкладені так, вони звучать легко, попри складну назву.

Як його взяти

На гітарі Cmaj9♯11 — x32432: до, мі, сі, ре й фа-дієз. Форма компактна й повністю притискна, а квінти в ній немає — і саме тому вона звучить ясно.

Це один із тих акордів, які виправдовують вивчення однієї форми: перенесена по грифу, вона обслуговує будь-яку тоніку в лідійському забарвленні.

Побудова від будь-якої ноти

Найшвидший шлях — лідійський лад: узяти мажорну гаму від прими, підвищити четвертий ступінь і зібрати перший, третій, п'ятий, сьомий, дев'ятий і цей підвищений четвертий.

Від соль це соль, сі, ре, фа-дієз, ля й до-дієз; від ре — ре, фа-дієз, ля, до-дієз, мі й соль-дієз. Рахувати півтони тут довше, ніж просто прочитати лад, тому другий спосіб надійніший.

Часті запитання