Мінорний ундецимакорд

Чому в мінорі можна все

Формула — 1 – ♭3 – 5 – ♭7 – 9 – 11. Кварта стоїть за цілий тон від малої терції, тому конфлікту, який робить мажорний ундецимакорд майже неграбельним, тут просто немає.

Через це Cm11 грають повністю й у будь-якому розкладі. Це рідкісний випадок, коли шестизвучний акорд не потребує жодних скорочень.

Найпростіший спосіб зібрати

Візьміть малий мінорний септакорд від квінти й поставте під нього приму: Gm7 над басом до. Соль, сі-бемоль, ре й фа разом із до дають рівно цей акорд без жодних обчислень.

Клавішники так і думають: ліва рука тримає приму, права бере знайому форму. Це швидше, ніж перелічувати шість ступенів.

Дорійська площина

Модальний джаз побудований на таких акордах: один Cm11 тримається вісім тактів, а мелодія рухається дорійським ладом. Гармонія не рухається, і вага переходить до мелодії та фактури.

Саме звідси акорд «So What» — те саме співзвуччя, складене квартами замість терцій. Набір звуків однаковий, звучання зовсім інше.

Як його взяти

На гітарі зручно грати без прими й квінти: xx1331 — мі-бемоль, сі-бемоль, ре й фа. Приму дає бас, і акорд звучить повністю.

Якщо баса немає, до цієї форми додають до на п'ятій струні третього лада, а нону або кварту доводиться прибрати. Шість звуків на шести струнах гітара не тримає.

Побудова від будь-якої ноти

Найпростіше зібрати його з двох знайомих частин: мінорний септакорд від прими й мінорний септакорд від квінти згори. Для до це Cm7 і Gm7, для ре — Dm7 і Am7.

По ступенях виходить те саме: три півтони, чотири, три, а нону й кварту взяти на два й на п'ять півтонів від прими октавою вище. Другий шлях довший, і в живій грі ним не користуються.

Часті запитання