Мінорний секстакорд

Чому секста велика

Формула — 1 – ♭3 – 5 – 6. У натуральному мінорі шостий ступінь низький, і з ним вийшло б зовсім інше співзвуччя — напівзменшений септакорд від того самого баса. Велика секста приходить із мелодичного мінору.

Тому Cm6 не звучить похмуро. Мала терція дає мінор, велика секста — світло, і разом вони справляють враження зібраності, а не смутку.

Той самий набір під іншою назвою

До, мі-бемоль, соль і ля з ля в басі читаються як Am7♭5. Одна множина, дві назви, і кожна працює у своєму контексті: Cm6 як тоніка, Am7♭5 як другий ступінь перед домінантою.

Джазова практика цим користується постійно. Замість напівзменшеного септакорда беруть мінорний секстакорд на малу терцію вище, і ніхто не чує підміни, бо її немає.

Мінорна тоніка з крапкою

Як і мажорний секстакорд, Cm6 добре закінчує п'єсу: септими в ньому немає, тому нічого не тягнеться далі. Cm7 у цій позиції звучав би відкрито, ніби фраза триває.

Друге застосування — заміна домінанти. Cm6 містить тритон мі-бемоль–ля, і в цій ролі він працює як домінанта до соль.

Як його взяти

На гітарі Cm6 — x3121x: до, мі-бемоль, ля й до. Квінти немає, і вона не потрібна: мала терція з великою секстою вже визначили акорд.

На фортепіано варто розвести квінту й сексту: соль і ля поруч у тісному розкладі дають биття. Найкраще звучить, коли ля лежить октавою вище.

Побудова від будь-якої ноти

Три півтони, потім чотири, потім два. Від ре це ре, фа, ля й сі; від соль — соль, сі-бемоль, ре й мі. Останні два півтони й дають ту велику сексту, яка визначає акорд.

Помилка тут одна й та сама: замість двох півтонів беруть один і отримують малу сексту. Тоді до, мі-бемоль, соль і ля-бемоль читаються як великий мажорний септакорд від ля-бемоль, і акорд змінює і назву, і функцію.

Часті запитання