Малий мінорний септакорд #5

Будова

Формула — 1 – ♭3 – ♯5 – ♭7. Підвищена квінта — це соль-дієз, тобто ля-бемоль за звучанням, і від малої терції до неї чиста кварта. Отже, всередині акорду сидить не тризвук, а квартова пара.

Натуральної квінти тут бути не може: підвищена її замінює. Тому акорд легко переплутати з мінорним септакордом лише на письмі — на слух вони не схожі зовсім.

Найпростіше прочитання

Соль-дієз, до й мі-бемоль разом складають ля-бемоль мажорний тризвук, а сі-бемоль додає до нього нону. Отже, Cm7♯5 — це Ab(add9) над басом до, і саме так його найпростіше взяти.

Ця тотожність пояснює, чому символ трапляється рідко: те саме звучання майже завжди зручніше записати інакше. Він лишається там, де важлива саме мінорна прописка акорду.

Де він виникає

У ладах із підвищеною квінтою і низьким третім ступенем — наприклад, у другому ладі гармонічного мажору. У тональній музиці це рідкість, у сучасному аранжуванні — цілком робочий звук.

Ще одне його місце — хроматичний рух квінти вгору в мінорі: Cm, Cm♯5, Cm6. Тут акорд є сходинкою й окремої функції не має.

Як його взяти

На гітарі Cm7♯5 — x3x344: до, сі-бемоль, мі-бемоль і соль-дієз. Четверту струну глушать, бо потрібного звука в цій позиції на ній немає.

На фортепіано розклад очевидний: до внизу, а мі-бемоль, соль-дієз і сі-бемоль правою рукою. У такому вигляді верхній тризвук чути ясно, і акорд перестає здаватися складним.

Побудова від будь-якої ноти

Три півтони, потім п'ять, потім два. Від ре це ре, фа, ля-дієз і до; від соль — соль, сі-бемоль, ре-дієз і фа. П'ять півтонів між терцією і квінтою — головна прикмета акорду.

Записувати треба саме через підвищену квінту, а не через понижену сексту. Звучать вони однаково, але орфографія показує, який ступінь змінено, і від цього залежить, куди голос піде далі.

Часті запитання