Мінорний нонакорд

Будова

Формула — 1 – ♭3 – 5 – ♭7 – 9. Нона стоїть за цілий тон над примою, узятою октавою нижче, і за півтора тону під малою терцією — обидві відстані комфортні, тому акорд не мутніє в жодному розкладі.

Порівняно з Cm7 різниця в одному звуці, а враження змінюється помітно: тризвук із септимою звучить діловито, нонакорд — тепло й розлого.

Другий ступінь і модальні площини

У мажорі мінорний нонакорд стоїть на другому ступені: у сі-бемоль мажорі це Cm9 перед F7. У зворотах II–V–I його беруть частіше за простий септакорд, бо нона додає ваги.

Друге застосування — довга модальна площина. Один Cm9 на вісім тактів із дорійською мелодією згори тримає розділ без жодної зміни гармонії.

Аплікатура

На гітарі Cm9 — x31333: до, мі-бемоль, сі-бемоль, ре й соль. Форма компактна, притискна цілком і переноситься по грифу без змін.

Вона зручніша за баре, яким зазвичай беруть до мінор, і звучить повніше. Це той випадок, коли складніший акорд лягає під пальці легше за простий.

Скорочення

На фортепіано першою знімають квінту: до в лівій руці, мі-бемоль, сі-бемоль і ре в правій. У складі з басистом зайвою стає й прима.

Лишаються три звуки — мала терція, мала септима й нона. Саме вони роблять акорд тим, чим він є, і саме їх грають професійні акомпаніатори.

Побудова від будь-якої ноти

Три півтони, потім чотири, потім три, а нону взяти на два півтони від прими октавою вище. Від ре це ре, фа, ля, до й мі; від соль — соль, сі-бемоль, ре, фа й ля.

Швидший спосіб — узяти великий мажорний септакорд від малої терції й підставити приму знизу. Для до це Ebmaj7 над до, для ре — Fmaj7 над ре: усі чотири верхні звуки з'являються самі.

Часті запитання