Пауер-акорд (з октавою)

Що додає октава

Нової ноти не додається: до вгорі — це та сама прима. Змінюється лише вага звучання, бо подвоєний основний тон підсилює всю нижню частину спектра.

Тому акорд і далі не мажорний і не мінорний. Октава нічого не каже про лад, вона лише робить квінту гучнішою й повнішою.

Аплікатура

На гітарі C5 з октавою — x355xx: до на п'ятій струні, соль на четвертій і до на третій. Форма береться одним пальцем із притиском або трьома, як зручніше.

Вона така сама переносна, як і двозвучна, і саме тому в рифовій грі використовується частіше. Три струни звучать щільніше, а рука робить той самий рух.

Коли брати саме її

У приспівах і в місцях, де гітара має заповнити простір. Двозвук лишає повітря, тризвучна форма з октавою його забирає — це вибір щільності, а не гармонії.

Зворотний випадок теж працює: у куплеті беруть двозвук, у приспіві додають октаву, і фактура помітно розкривається без жодної зміни акордів.

Що з перевантаженням

Октава веде себе так само добре, як і квінта: подвоєний основний тон при спотворенні не дає нових конфліктів, а лише підсилює наявні складові.

Це головна причина, чому в важкій музиці нема потреби в терціях. Дві ноти або три — звучання лишається чистим на будь-якому рівні перевантаження.

Побудова від будь-якої ноти

Сім півтонів угору, потім ще п'ять. Від соль це соль, ре й соль; від фа — фа, до й фа. Дванадцять півтонів між крайніми звуками — рівно октава, звідси й назва форми.

Ніяких винятків тут немає: інтервали однакові від будь-якої ноти, і форма на грифі теж однакова. Пауер-акорд узагалі не знає поняття тональності, і в цьому його головна практична перевага.

Часті запитання