Східний

Велика терція над пониженою секундою

Перше, що чує вухо, — збільшена секунда між пониженою секундою і великою терцією; вона спільна в цього ладу з візантійською гамою та фригійським домінантовим. Відрізняє його те, що відбувається вище: квінта понижена, секста натуральна, і верхня половина відмовляється розв’язуватися так, як розв’язуються ті два.

Понижена квінта тут не прохідний звук, а ступінь ладу: мелодії на ній стоять, а не проходять її наскрізь. Звідси відчуття підвішеності замість опори.

Як побудувати від будь-якої тоніки

Відлік: півтон, збільшена секунда, півтон, півтон, збільшена секунда, півтон, тон. Від до виходить до ре♭ мі фа соль♭ ля сі♭, від мі — мі фа соль♯ ля сі♭ до♯ ре, від ля — ля сі♭ до♯ ре мі♭ фа♯ соль.

Два ступені із семи змінені щодо міксолідійського ладу, який лежить в основі. Думати про лад так — домінантовий звукоряд із пониженою секундою і пониженою квінтою — простіше, ніж запам’ятовувати сім окремих звуків.

Про ім’я і походження

Західні підручники ставлять його під іменем Oriental, і це ярлик дев’ятнадцятого століття, а не опис конкретної традиції; частина джерел рахує його п’ятим ладом двічі гармонічної гами. В арабській практиці схожі інтервали трапляються в кількох макамах, але відповідність приблизна, а не точна.

Тут ім’я важить більше за звичайне: те, що матеріали називають східною гамою, — західна конструкція, зібрана із загального уявлення про музику Сходу. Чесно користуватися нею як набором інтервалів, а не як твердженням про чиюсь музику.

Які акорди лежать під ним

Тоніка — домінантсептакорд із пониженою квінтою, від до це до мі соль♭ сі♭. Отже лад належить альтерованим домінантам, а не мажорним чи мінорним тризвукам, і це найпрактичніший вхід у нього: він працює там, де вже звучить 7♭5.

Далі цього акорду гармонія бідна, і лад частіше ведуть мелодично над нерухомим басом, ніж гармонізують. Звична обстановка для нього — бурдон на тоніці й кварті.

З чим плутають

Фригійський домінантовий — найближчий сусід і куди ходовіший лад: 1 b2 3 4 5 b6 b7, із натуральною квінтою і пониженою секстою. Підміна цих двох — звичайна помилка, і різниця чутна одразу ж над акордом.

Візантійська гама ділить із ним нижні чотири звуки й розходиться вище: там натуральна квінта і ввідний тон. Де цей лад висить нерозв’язаним, та закривається.

Часті запитання