Як підібрати тональність під голос і транспонувати пісню

Сядьте до клавіш або відкрийте клавіатуру на екрані, візьміть до першої октави й заспівайте її. Далі спускайтеся по півтону, доки звук не втратить опору, і запам'ятайте останню зручну ноту. Так само вгору — зупиняючись там, де починається напруга, а не там, де голос закінчується зовсім. Ці дві ноти і є робочий діапазон.

Записувати зручно нотою з номером октави, наприклад до великої октави — ля першої. У такому вигляді діапазон порівнюється зі звичними смугами: бас приблизно мі контроктави — мі першої, баритон ля великої — ля першої, тенор до малої — до другої, альт фа малої — фа другої, мецо ля малої — ля другої, сопрано до першої — до третьої. Смуги широко перекриваються, і дві ваші справжні ноти корисніші за будь-яку назву.

Знайдіть у мелодії найвищу й найнижчу ноту. Верхню поставте на два-три півтони нижче своєї зручної стелі — це залишить запас на останній приспів, куди пісні зазвичай піднімаються. На скільки півтонів ви зсунули ноту, на стільки ж переноситься тональність.

Дві перевірки заощаджують вечір. Перша: опускаючи верх, ви опускаєте й низ — переконайтеся, що нижня нота не випала з іншого боку. Друга: пробуйте на приспіві, а не на першому рядку. Куплети лежать низько й обманюють, а справжня вимога пісні майже завжди приходить пізніше.

На гітарі кожен лад піднімає все на півтон, а форми акордів не змінюються. З формами до каподастр на другому ладу звучить у ре, на четвертому — в мі, на п'ятому — у фа. З формами соль: другий лад дає ля, п'ятий — до. Униз каподастр не працює: нижче відкритих струн його не поставити, і для нижчої тональності потрібні інші форми або інший стрій.

На синтезаторі й у караоке те саме робиться кнопкою: одне натискання — півтон. Якщо оригінал зависокий, почніть з мінус двох-трьох і перевірте на приспіві; якщо низ засипів, поверніться на півтон угору. Сенс однаковий — зсувається звучання, а не те, що написано у збірнику.

Без каподастра акорди доводиться міняти. Порахуйте півтони й зсуньте кожен акорд на однакову величину: на два півтони вгору до–ля мінор–фа–соль перетворюється на ре–сі мінор–соль–ля. Нахил зберігається — мажор лишається мажором, мінор мінором, — тому робота механічна, а не музична.

У нотах той самий зсув застосовується до кожної ноти й до ключових знаків. Вручну це повільно й легко зіпсувати: лишається випадковий знак, який мав зникнути, або нота записується енгармонічно неправильно. Редактор рухає п'єсу цілком разом зі знаками і так само легко повертає назад, якщо нова тональність виявилася гіршою.

Іноді річ не в тональності, а в аранжуванні. Якщо мелодія лягає добре й заважають дві ноти, краще змінити саме їх, ніж рухати всю пісню: узяти стрибок октавою нижче або замінити витриману верхню ноту сусідньою знизу — це дешевше, ніж тягти все в тональність, де решта звучить тьмяно.

У інструментів теж є вподобання. Гітарні тональності з відкритими струнами дзвенять інакше, ніж без них, а фортепіанна фактура в п'яти бемолях лягає під руку не так, як та сама музика в ре. Якщо після переносу стало не легше, а глухіше, нова тональність сперечається з інструментом — зазвичай допомагає зсув ще на півтон-другий.

Від до першої октави спускайтеся по півтону, доки звук не втратить опору, тоді підіймайтеся до початку напруги. Останні зручні ноти в обидва боки і є діапазон.

Поставте верхню ноту пісні на два-три півтони нижче своєї стелі й перевірте, що нижня не випала знизу. Пробуйте на приспіві, а не на першому рядку.

На півтон за лад, форми акордів не змінюються. З формами до другий лад звучить у ре, четвертий — у мі, п'ятий — у фа. Понизити тональність каподастром не можна.

Зсуньте всі акорди на однакову кількість півтонів, зберігаючи нахил. На два півтони вгору до–ля мінор–фа–соль стає ре–сі мінор–соль–ля.

Ні. Якщо незручні одна-дві ноти, зазвичай краще змінити їх, ніж рухати пісню цілком: у новій тональності решта може зазвучати тьмяніше.