Домінантсептакорд b13

Одна висота, дві назви

Ля-бемоль і соль-дієз — той самий звук. Якщо натуральної квінти немає, акорд правильно назвати збільшеним септакордом; якщо соль лишилося, це саме ♭13, тобто доданий, а не змінений ступінь.

Формула — 1 – 3 – 5 – ♭7 – ♭13. Соль і ля-бемоль стоять на півтон, тому їх обов'язково розводять по октавах — інакше акорд звучить брудно.

Звідки він береться

З гармонічного мінору: у фа мінорі шостий ступінь ля-бемоль, і домінанта до природно бере його згори. Тому C7♭13 — типова домінанта перед мінорною тонікою.

У мажорі той самий звук звучить чужим і різким. Це не робить його забороненим, але робить свідомим вибором, а не наслідком ладу.

Своя гама

Йому відповідає п'ятий ступінь гармонічного мінору — лад, який часто називають фригійським домінантовим. Від до це до, ре-бемоль, мі, фа, соль, ля-бемоль і сі-бемоль.

Якщо ж нона в акорді натуральна, підійде п'ятий ступінь мелодичного мінору. Вибір гами тут прямо залежить від того, яку саме нону грає аранжування.

Як його взяти

На гітарі беруть x32314: до, мі, сі-бемоль, до й ля-бемоль. Натуральної квінти в цій формі немає, тож на слух вона збігається зі збільшеним септакордом.

На фортепіано варто зробити те, чого гітара не вміє: лишити соль у лівій руці, а ля-бемоль узяти октавою вище. Саме в цьому розкладі акорд звучить як ♭13, а не як ♯5.

Розташування вирішує все

Понижена терцдецима зобов'язана лежати вище за квінту. Узята нижче, вона перетворюється на підвищену квінту, і акорд змінює назву, не змінивши жодного звука.

Тому в партитурі цей акорд майже завжди виписаний нотами, а не символом. Аранжувальник, якому потрібне саме звучання ♭13, не може довірити регістр випадковості.

Часті запитання