Домінантсептакорд #11

Додано, а не замінено

Формула — 1 – 3 – 5 – ♭7 – ♯11. Фа-дієз і соль-бемоль звучать однаково, тому різницю між ♯11 і ♭5 дає єдина обставина: чи лишилася в акорді натуральна квінта.

Із квінтою звучання відкрите й повне, без неї — підвішене й симетричне. Це не педантизм запису, а два різні враження від одного набору висот.

На гітарі різниця зникає

У гітарних формах квінту знімають першою, бо пальців бракує. Тому C7♯11 на практиці беруть тією самою формою, що й C7♭5 — x3435x, — і чути їх однаково.

Розрізняє їх контекст: якщо в аранжуванні квінту грає інший інструмент, акорд читається як ♯11; якщо ніхто її не грає, звучання неминуче стає симетричним.

Лідійська домінанта

Йому відповідає лідійський домінантовий лад — четвертий ступінь мелодичного мінору. Від до це до, ре, мі, фа-дієз, соль, ля й сі-бемоль: єдиний звукоряд, де квінта й підвищена кварта уживаються без зусиль.

Практичний висновок: якщо квінта в акорді потрібна, треба грати саме цю гаму, а не цілу тонову. Ціла тонова квінти не містить зовсім.

Де він доречний

На побічних домінантах, на четвертому ступені й у тритонових замінах. Скрізь, де домінанта має звучати барвисто, не втрачаючи опори.

У мажорних темах це звичний спосіб оживити п'ятий ступінь: один доданий звук, і акорд перестає бути передбачуваним, не стаючи при цьому напруженим.

Голосоведення

Підвищена ундецима зазвичай сходить на півтон. У C7♯11 фа-дієз іде до фа — прими акорду прибуття, — і рух виходить плавним, попри альтерацію.

Разом із нею працює й тритон: мі піднімається, сі-бемоль сходить. Отже, в акорді три голоси мають свій напрям, і саме тому він так добре звучить у духовому аранжуванні, де кожен голос ведуть окремо.

Часті запитання