Домінантсептакорд #5 #9

Будова

Формула — 1 – 3 – ♯5 – ♭7 – ♯9. Натуральної квінти немає: її замінено підвищеною. Підвищена нона за висотою збігається з малою терцією, тому в акорді знову сходяться дві терції.

Обидві зміни спрямовані вгору, і це чути. Акорд звучить гостро, але не темно — прикмета, за якою його відрізняють від пари ♯5 ♭9.

Ціла тонова гама із блюзовою терцією

Прима, терція, підвищена квінта і мала септима лежать у цілій тоновій гамі, а підвищена нона до неї не належить. Тому чистого звукоряду тут немає, і грають зазвичай альтеровану гаму.

Практичний висновок простий: над цим акордом добре працює альтерована гама від прими. Вона містить обидві альтерації й нічого зайвого.

Куди він веде

Здебільшого в мінор. Підвищена нона природно сходить у терцію наступного акорду, а підвищена квінта — у його приму, і рух виходить подвійним.

У фанку й у року акорд може стояти без розв'язання. Там він працює як барва, і саме через дві терції всередині звучить найгостріше з усього ряду.

Як його взяти

На гітарі C7♯5♯9 — x32344: до, мі, сі-бемоль, ре-дієз і соль-дієз. Форма виходить із C7♯9 (x3234x) додаванням пальця на четвертий лад першої струни.

На фортепіано лишають чотири звуки: тритон мі–сі-бемоль у лівій руці, підвищені нону й квінту в правій. Приму віддають басу.

Як його записують

У сітках трапляються C7♯5♯9 і C7alt, іноді C+7♯9. Плюс біля літери стосується квінти, тому останній запис означає те саме, хоч і виглядає інакше.

У нотах обидві альтерації виписують дієзами при відповідних ступенях: соль-дієз і ре-дієз. Записувати їх як ля-бемоль і мі-бемоль не можна — тоді читач побачить понижену терцдециму й малу терцію, тобто зовсім інший акорд.

Часті запитання