Домінантсептакорд #9

Дві терції в одному акорді

Формула — 1 – 3 – 5 – ♭7 – ♯9. Ре-дієз за висотою збігається з мі-бемоль, тобто з малою терцією до. Записують його як підвищену нону, бо велика терція мі в акорді вже є й друга терція тут неможлива за назвою.

Це і є суть звучання: мажор і мінор, узяті разом. Слух не вирішує суперечку, а чує її як напругу — саме те, чого від акорду й хочуть.

Блюзова природа

У блюзі мелодія вільно бере малу терцію над мажорною гармонією. C7♯9 просто записує цю практику як акорд: те, що співак робив голосом, гітара зіграла вертикаллю.

Тому акорд однаково доречний і в блюзі, і у фанку, і в рок-музиці. Він не потребує розв'язання за правилами: у цих стилях домінантсептакорди й так стоять на місці.

Найвідоміша аплікатура на гітарі

На гітарі C7♯9 — x3234x: до, мі, сі-бемоль і ре-дієз. Квінти немає, і без неї суперечність двох терцій чується ясніше.

Ту саму форму, перенесену на сьомий лад, знає кожен гітарист за платівками кінця шістдесятих. Вона зробила акорд упізнаваним раніше, ніж більшість тих, хто його грає, дізналися його назву.

Куди він веде

Якщо розв'язувати, то в мінор: підвищена нона природно сходить у терцію наступного акорду. C7♯9 добре приводить до фа мінору.

Але частіше він нікуди не веде. У фанку й року акорд тримається тактами як самостійна барва, і це не порушення правила, а інший спосіб мислити гармонію.

Як його записують і читають

У сітках трапляються C7♯9, C7+9 і навіть C7♭10 — останнє в старих джазових зошитах, де підвищену нону чесно називали пониженою децимою. Усі три позначення описують один звук.

У нотах орфографія важлива: ре-дієз показує, що це нона, а мі-бемоль означав би терцію. Оскільки велика терція мі в акорді вже є, правильним лишається тільки перший запис.

Часті запитання