Квінтовий (4 ноти)

Пентатоніка, поставлена вертикально

Пентатоніка — це п'ять звуків, отриманих ланцюжком квінт. Складіть їх не в ряд, а в стопку, і вийде саме цей акорд: та сама структура, тільки почута одночасно.

Тому він і звучить так знайомо, попри незвичну будову. У ньому немає жодного інтервалу, чужого слуху, вихованому на народній музиці.

Відкритий звук

Три квінти покривають більш ніж дві октави, тому акорд неминуче широкий. Це його головна властивість: він не заповнює середину, а окреслює краї.

У оркестрі його дають струнним і мідним у крайніх регістрах. У кіномузиці цим прийомом відкривають майже кожну сцену з великим простором.

Тональна невизначеність

Терції немає, тому лад не названо. Але, на відміну від квартового акорду, тут є ясна опора: до чується основою, а решта звуків розташована над ним у порядку спорідненості.

Отже, це співзвуччя стійке й водночас відкрите. Рідкісне поєднання, і саме воно робить його придатним для початку твору.

Як його взяти

На гітарі зручна форма — x35x35: до, соль, ре й ля. Третю струну глушать, бо потрібного звука на ній у цій позиції немає, а решта лягає під два пальці й мізинець.

На фортепіано його беруть двома руками з розривом: до й соль унизу, ре й ля вгорі. Спроба стиснути все в одну октаву перетворює акорд на пентатонічний кластер.

Побудова від будь-якої ноти

Сім півтонів тричі поспіль. Від соль це соль, ре, ля й мі; від фа — фа, до, соль і ре. Крайні звуки відстоять на октаву з великою секстою, і в тісному положенні такий акорд не береться взагалі.

Практичний висновок простий: цей акорд пишуть для складу, а не для одного інструмента. Гітара й фортепіано беруть його скороченим, а повністю він звучить лише тоді, коли звуки розподілені між голосами.

Часті запитання