Читання нотації
Знаки альтерації: дієз, бемоль і бекар
Знак альтерації ставиться перед нотою і змінює її висоту на півтона. Дієз підвищує, бемоль понижує, бекар скасовує і те, і те. Знак діє до кінця такту й лише на своїй лінійці чи у своєму проміжку — та сама нота в іншій октаві лишається незмінною.
Ця сторінка — частина посібника з читання нот.
Дієз і бемоль
Дієз підвищує ноту на півтона: фа-дієз на гітарі — сусідній лад вище за фа, на фортепіано — сусідня клавіша праворуч. Бемоль понижує на півтона, тому сі-бемоль лежить ліворуч від сі. Обидва знаки пишуть перед голівкою ноти, а вимовляють після назви.
У чорних клавіш по дві назви. Клавіша між фа і соль — це фа-дієз або соль-бемоль, і вибір між ними не оформлення: у гамі кожна літера трапляється один раз, тож там, де вже була фа, вона вдруге не з'явиться під назвою соль-бемоль.
Бекар: скасування того, що було раніше
Бекар скасовує дієз або бемоль і повертає ноті її просту назву. Він потрібен у двох випадках: коли раніше в такті стояв знак альтерації і він ще діє, і коли дієз чи бемоль задано ключовими знаками.
Другий випадок збиває найчастіше. У соль мажорі кожна фа — дієз, бо так велить ключ, і написати фа-бекар це єдиний спосіб попросити білу клавішу. Бекар не понижує ноту за визначенням: він знімає зміну, а чи прозвучить це нижче або вище — залежить від того, що саме скасовано.
Дубль-дієз і дубль-бемоль
Дубль-дієз підвищує ноту на два півтони й пишеться косим хрестиком, схожим на літеру x. Фа-дубль-дієз звучить як соль, але записується саме фа: він з'являється там, де гармонії потрібна якась фа — найчастіше як ввідний тон соль-дієз мінору. Дубль-бемоль, записаний двома бемолями, понижує на два півтони за тією самою логікою.
Знаки виглядають екзотично, а підпорядковані загальному правилу: кожна літера зберігає своє місце в гамі. Перейменуй фа-дубль-дієз на соль — і у звукоряді опиняться дві соль поспіль і жодної фа, а записаний акорд перестане збігатися зі звучним.
Скільки діє випадковий знак
Випадковий знак діє з місця, де його поставлено, до кінця такту й тільки на своїй лінійці. Тактова риска його скасовує — окрім випадку, коли ліга переносить ноту через риску: зв'язана нота зберігає зміну, а наступна взята заново вже ні.
Редактори часто ставлять застережний знак у дужках там, де ноту легко прочитати хибно, наприклад після такту, повного дієзів. Музично він нічого не змінює й стоїть лише для того, щоб виконавець не спіткнувся.
Ключові знаки чи випадкові
Ключові знаки стоять на початку кожного рядка й діють на весь твір, доки не зміняться. Випадковий знак стоїть усередині такту, стосується однієї ноти й вичерпується на тактовій рисці. Зміну вони описують ту саму й різняться лише охопленням.
У фа мажорі один бемоль при ключі, і сі-бемоль усередині тактів не виписують — він мається на увазі. Натомість якщо з'являється сі-бекар, це вже подія: зазвичай тимчасовий вихід зі своєї тональності, і його варто почути, а не просто зіграти.
Куди далі
Випадковий знак змінює одну ноту в одному такті; ті самі дієзи й бемолі, виставлені один раз на початку рядка, — це ключові знаки. А скільки нота звучить, вирішують тривалості.
Часті запитання
Почути, що робить знак
Напишіть такт у студії, поставте дієз біля однієї ноти й послухайте, як зміниться акорд під нею. Півтон упізнається слухом швидше, ніж запам'ятовується правилом.