Нотна грамота: скрипковий і басовий ключ на грифі та клавішах

Ключ каже, яка лінійка якій ноті відповідає. У скрипкового завиток обвиває лінію соль, у басового дві крапки стоять обабіч лінії фа. Гітарні ноти пишуть у скрипковому ключі, а звучать вони на октаву нижче; фортепіано користується обома ключами водночас.

Форма ноти говорить про тривалість, а не про висоту. Ціла, половинна, чверть, восьма — кожна вдвічі коротша за попередню. Крапка додає половину тривалості, а кожна нота має паузу тієї самої довжини: тишу записують так само ретельно, як звук.

Дві цифри на початку стану: верхня рахує долі в такті, нижня каже, яка тривалість дорівнює долі. У розмірі 4/4 лічать раз-два-три-чотири по чвертях, у 3/4 такт стає вальсовим. Змініть нижню цифру — і та сама мелодія піде іншим кроком.

Дієз підвищує ноту на півтон, бемоль знижує, бекар скасовує і те, і те. Поставлені одразу за ключем, ці знаки діють на весь твір: це ключові знаки, за ними тональність видно з одного погляду. Які саме й у якому порядку — визначає квінтове коло.

Фортепіанні ноти йдуть на двох станах, з'єднаних акколадою: верхній у скрипковому ключі — права рука, нижній у басовому — ліва. Між ними живе до першої октави: одна додаткова лінійка під верхнім станом і одна над нижнім. Знайдіть цю ноту на клавіатурі нижче — решта вибудується навколо неї.

Табулатура каже, куди поставити пальці; ноти кажуть, що це за музика. З табів почати швидше, але вони мовчать про ритм і тональність; ноти опановують довше, зате їх розуміють усі — той самий аркуш прочитає і співак, і піаніст. На гітарі одна написана нота грається у чотирьох місцях — це й показує гриф нижче.