Цілотонова

Симетрія і два набори

Оскільки крок усюди однаковий, гама повторює саму себе від кожного свого звука: від до вона така сама, як від ре чи від мі. Через це цілотонових гам у всій музиці рівно дві — одна з до, ре, мі, фа-дієз, соль-дієз, ля-дієз, друга з решти шести звуків.

Дві гами на дванадцять звуків — крайній випадок серед симетричних ладів. Практичний наслідок такий: обираючи цілотонову гаму, ви обираєте не тональність, а один із двох наборів, і будь-яка транспозиція обов'язково потрапить в один із них.

Чому в ній немає опори

Прима в цілотоновій гамі не має чистої квінти, а без квінти немає й основного співвідношення, на якому тримається відчуття тоніки. Терція є, велика, але поруч із нею стоїть зменшена квінта, тож акорд, що виникає над примою, — збільшене тризвуччя, а не мажорне.

Звідси враження зависання, яке гамі приписують. Воно не метафора: у наборі просто немає інтервалу, здатного заявити центр, і слух не отримує підказки, від чого рахувати.

Над яким акордом вона звучить

Домінантсептакорд зі збільшеною квінтою — головне місце цілотонової гами. Від до це до, мі, соль-дієз і сі-бемоль: усі чотири звуки в гамі є, і вона додає до них ще дві барви — нону й підвищену кварту. Над звичайним мажорним чи мінорним акордом гама не лягає, бо чистої квінти в ній немає.

У класичній музиці її пов'язують передусім із Дебюссі, у джазі — з обіграванням альтерованих домінант. І там, і там гама тримається короткими епізодами: довгий уривок нею стомлює саме через симетрію, бо слух не отримує жодних орієнтирів.

Сусідки й плутанина

Збільшена гама — інша симетрична шестизвукова, і плутають їх часто. Там крок чергується, три півтони й один, і чиста квінта присутня, тож ґрунт під ногами є. Цілотонова ж рівна на всьому проміжку.

Зменшена гама складається з восьми звуків із чергуванням тону й півтона і теж служить над домінантою, але дає інший набір барв. Спільне в них одне: обидві симетричні, тож і транспозицій у кожної менше, ніж дванадцять.

Часті запитання