Альтерований лад

Усі альтерації домінанти разом

У домінантсептакорді два звуки тримають його природу — велика терція й мала септима, — а чотири можна зсунути: нону вгору або вниз, ундециму вгору, терцдециму вниз. Альтерований лад містить основний тон, терцію, септиму й усі чотири зміни одночасно: ♭9, ♯9, ♯11 і ♭13.

У такому записі будова читається ясніше, ніж у переліку інтервалів. Понижена секунда — це ♭9. Підвищена секунда — ♯9. Підвищена кварта — ♯11. Підвищена квінта — ♭13. Незмінним лишається тільки те, без чого акорд перестав би бути домінантою, тому лад і підписують під символом G7alt.

Звідси й звучання. Усе в ладу кудись тягне, і жодне з цих натягнень усередині нього не розв'язується: це гама для акорда перед розв'язанням, а не для самого розв'язання.

Слово «лад» українською веде не туди

Пошук українською тут дає майже нуль, і те, що виходить за самою фразою, стосується здебільшого зовсім іншого значення слова: лад як суспільний устрій, лад Русі, лад держави. До музичної частини доводиться пробиватися крізь цей шум.

Практичний висновок для того, хто шукає: писати повну назву — «альтерований лад у джазі» або «супралокрійський лад», — а не саме слово «лад». Друга назва в цьому сенсі надійніша, бо ні з чим не збігається.

Супралокрійський описує будову: локрійський лад уже понижує все, що семиступеневий лад понизити може, а цей понижує ще й кварту, тобто йде на крок далі. Альтерований описує акорд, якому лад служить. Обидві назви правильні й вживаються паралельно.

Прийом на півтона вище

Ніхто не вчить альтерований лад окремою аплікатурою. Робоче правило вміщається в одне речення: над домінантою грати мелодичний мінор на півтона вище її основного тону. Над G7alt — ля-бемоль мелодичний мінор. Це весь прийом, і тому вивчити мелодичний мінор у п'яти позиціях вигідніше, ніж учити будь-який його лад окремо.

Арифметика сходиться: ля-бемоль мелодичний мінор — це ля-бемоль, сі-бемоль, до-бемоль, ре-бемоль, мі-бемоль, фа, соль; відлічені від соль вони дають основний тон, ♭9, ♯9, терцію, ♯11, ♭13, ♭7. Усі альтерації на місці, зайвого немає.

Застереження стосується розв'язання, а не пальців. Лад напружений за побудовою: він працює над домінантою й перестає працювати тієї миті, коли акорд змінився. Кому звучання подобається, той зазвичай тримає його на долю довше; саме влучання в акордовий звук наступного акорда робить напруження свідомим.

Де його застосовують

Основне місце — домінанта в мінорному звороті II–V–I: Bm7♭5, E7alt, Am. Альтерований лад над E7 дає найбільше можливе напруження перед розв'язанням, а оскільки ціль мінорна, ♭13 і ♭9 входять у неї природно: вони вже є звуками тональності призначення.

Над домінантою, що розв'язується в мажор, він теж працює, різкіше й обережніше: ♯9 проти мажорної цілі — звучання чималої частини післябопової музики, і там це вибір, а не усталеність. Над статичною домінантою, за якою розв'язання не буде, лад починає звучати як вправа.

Поза джазом він трапляється всюди, де домінанту навантажують: ф'южн, частина кіномузики, а через перетин зі зменшеним звучанням і метал. Чого він не робить — не працює як гама загального призначення: кожен його звук визначений акордом знизу, і без цього акорда альтераціям немає щодо чого бути альтераціями.

Часті запитання