Мелодичний мінор

Два різні змісти однієї назви

У класиці цей вид розв'язує мелодичну задачу. У гармонічного мінору між шостим і сьомим ступенями лежить незручний крок у три півтони, тож при сходженні до тоніки підвищували й шостий, а на спуску поверталися до натурального. Тобто звукоряд описує звичку голосоведення, а не сталий набір звуків.

Джаз узяв висхідну форму й користується нею в обидва боки. Одне це рішення робить її самостійним ладом із власною гармонією: одна нота відмінності від мажору, одна від гармонічного мінору, а всередині інтервали, яких немає в жодному іншому семиступеневому наборі. Будь-яка згадка мелодичного мінору в джазовому тексті означає саме цю версію.

Альтерований лад — заради нього родину й вчать

Сьомий ступінь дає альтерований лад, він же супер-локрійський. Поверх домінантового акорду він подає одразу всі альтерації — понижену й підвищену нону, підвищену ундециму й понижену терцдециму, — і тому став вибором за умовчанням для домінанти, що розв'язується в мінор.

Практичне правило варто вивчити напам'ять: щоб зіграти альтерований поверх домінанти, грайте мелодичний мінор на півтона вище за її основний тон. Над соль-сім це ля-бемоль мелодичний. Нової аплікатури не потрібно зовсім: уся техніка в тому, щоб знати, який батьківський лад брати, і чути, куди він розв'язується.

Лідійський домінантовий і решта ладів

Четвертий ступінь дає лідійський домінантовий — другого робочого коня родини: домінанта з підвищеною квартою й натуральною терцдецимою, тобто звучання домінанти, яка не хоче розв'язуватися. Вона пасує і тритоновим замінам, і статичним домінантовим площинам модального джазу та кіномузики.

Решта ладів — дорійський із пониженою другою, лідійський збільшений, міксолідійський із пониженою шостою та локрійський із натуральною другою — застосовують вибірково. Останній варто відзначити: він лягає на напівзменшений акорд і звучить помітно менш похмуро за звичайний локрійський, бо другий ступінь більше не стоїть на півтона вище за основний тон.

Як ним користуються насправді

Мелодичний мінор рідко працює тональністю так, як працюють мажор і мінор. Його застосовують по акордах: альтерований на домінанті, лідійський домінантовий на нерозв'язній домінанті, сам батьківський звукоряд — на мінорному акорді з великою септимою. Спроба написати в ньому цілу п'єсу зазвичай дає щось схоже на вправу, бо власної сильної каденції лад не має.

Звідси випливає, що це перший звукоряд, де знання функції акорду важливіше за знання фігур. Якщо ви не чуєте, чи розв'язується домінанта перед вами, ви не оберете між альтерованим і лідійським домінантовим, а обидва беруться з одного батька. Робота вуха над цим єдиним питанням дає імпровізації більше, ніж іще тиждень секвенцій.

Як займатися

Заходьте від того, що вже знаєте, а не від формули. Зіграйте мажорну гаму й понизьте лише терцію — це мелодичний мінор. Потім зіграйте гармонічний мінор і підвищте лише шостий ступінь: той самий результат іншою дорогою. Два таких порівняння за одне заняття дають звучання швидше, ніж читання інтервального складу.

Далі відпрацьовуйте лад як відповідь на акорд, а не як гаму. Зациклюйте соль-сім і грайте поверх ля-бемоль мелодичний, тоді зациклюйте соль-сім, що розв'язується в до мажор, і почуйте, скільки напруги створюють ті самі ноти. На гітарі фігура переноситься як будь-яка інша; уся складність — у виборі потрібного батька в потрібну мить.

Часті запитання