Мелодичний мінор

Які ступені підвищуються і чому обидва

У натуральному мінорі секста і септима малі. Гармонічний піднімає лише септиму, чим утворює ввідний тон, потрібний мінорній тональності для домінанти, — і лишає півтора тону між шостим і сьомим ступенями. Мелодичний піднімає ще й сексту, і цей розрив закривається.

Виходить гама, яка проходить октаву рівними кроками й лишається мінорною. Мінорного, втім, у ній рівно один інтервал: від четвертого ступеня вгору ля мелодичний мінор і ля мажор містять ті самі звуки. Увесь характер тримається на малій терції проти шести звуків, що тягнуть у мажор.

Звідси й найкоротший шлях до неї: узяти мажорну гаму й понизити терцію на півтона. Одна зміна замість двох, працює в будь-якій тональності й пояснює звучання краще, ніж відлік від натурального мінору.

Угору і вниз

У класичній практиці мелодичний мінор залежить від напрямку. Угору шостий і сьомий ступені підвищуються, вниз обидва повертаються, і низхідний рух грається як натуральний мінор. У ля мінорі: угору ля, сі, до, ре, мі, фа-дієз, соль-дієз, ля; вниз ля, соль, фа, мі, ре, до, сі.

Причина закладена в назві. Підвищені ступені вигладжують мелодичну лінію, що піднімається до тоніки; вниз підніматися нікуди, підвищення втрачають сенс і повертається звичайне мінорне звучання. На іспиті й у читанні з аркуша гаму й досі питають у двох формах — звідси частота питання.

Записана музика йде за принципом, а не за правилом. Композитори підвищують шостий і сьомий ступені там, де лінія піднімається до тоніки, і лишають їх низькими там, де не піднімається, — зокрема посеред фрази і зокрема при русі вниз, якщо мелодія зараз розвернеться вгору. Правило двох форм — навчальний переказ цього, а не закон, якого дотримується репертуар.

По тональностях і знаки при ключі

Ключові знаки мелодичний мінор бере в натурального — власного ключа він не має. Обидва підвищені ступені при ключі не виставляються ніколи, вони пишуться випадковими знаками біля нот. Це найчастіше джерело помилок при запису.

Ля мінор мелодичний: ля, сі, до, ре, мі, фа-дієз, соль-дієз, при ключі знаків немає. Ре мінор: ре, мі, фа, соль, ля, сі-бекар, до-дієз при одному бемолі, причому сі-бемоль ключового знака скасовується бекаром. Мі мінор: мі, фа-дієз, соль, ля, сі, до-дієз, ре-дієз при одному дієзі.

Далі так само: до мінор мелодичний — до, ре, мі-бемоль, фа, соль, ля-бекар, сі-бекар при трьох бемолях; соль мінор — соль, ля, сі-бемоль, до, ре, мі-бекар, фа-дієз при двох; фа мінор — фа, соль, ля-бемоль, сі-бемоль, до, ре-бекар, мі-бекар при чотирьох. У тональностях із бемолями підвищення записується бекаром, а не дієзом, бо понижувати ці ступені вже не треба.

Не плутати з мелодичним мажором

Українською поряд із мелодичним мінором постійно шукають мелодичний мажор, і це різні речі. Мелодичний мажор — це мажорна гама з пониженими шостим і сьомим ступенями: до, ре, мі, фа, соль, ля-бемоль, сі-бемоль. Мелодичний мінор натомість ці самі ступені піднімає.

Симетрія тут точна й тому оманлива. Мінор запозичує верхню половину в однойменного мажору, мажор запозичує верхню половину в однойменного мінору. Обидві гами звучать так, ніби лад посеред звукоряду змінився, і саме тому їх легко переплутати на слух після одного програвання.

Практично різниця у призначенні. Мелодичний мінор потрібен, щоб мінорна мелодія рівно піднімалася до тоніки. Мелодичний мажор потрібен здебільшого як барва в низхідному русі й для мінорної субдомінанти в мажорі — це різні задачі, і плутати їх у гармонічному аналізі не варто.

На гітарі й сім ладів, які він породжує

На грифі найшвидший шлях обминає натуральний мінор узагалі: узяти аплікатуру мажорної гами й понизити кожен третій ступінь на один лад. Одне правило поверх уже відомих позицій, і ніде немає розтяжки в півтора тону — із трьох мінорних форм мелодична для руки найзручніша, чого про гармонічну не скажеш.

Грати її варто в одну форму. Класичне «вгору мелодичний, вниз натуральний» належить записаній мелодії; на гітарі воно тренує здебільшого плутанину. Для імпровізації береться форма з підвищеними ступенями в обидва боки — у джазі її називають джазовим мінором.

Обертання дає сім ладів, і чотири з них — робочі інструменти, а не каталожні записи: сьомий це альтерований лад над домінантами, четвертий — лідійський домінантовий над акордами з підвищеною ундецимою, шостий — локрійський із натуральною другою над напівзменшеними акордами, третій — лідійський збільшений. Усі сім мають ті самі сім звуків, тому вивчена в п'яти позиціях материнська гама покриває їх одразу.

Часті запитання