Блюз

Шість ступенів і звідки взявся шостий

Від ля мінорна блюзова читається як ля до ре мі-бемоль мі соль. Приберіть мі-бемоль — і перед вами знову мінорна пентатоніка від ля; уся справа вміщається в цей півтон. Мажорна будується тим самим рухом з другого боку: до ре мі-бемоль мі соль ля, тобто мажорна пентатоніка від до з мі-бемолем, укладеним між другим і третім ступенями. Обидві зберігають безпечність пентатоніки й додають один звук, який навмисно до неї не пасує.

Оскільки доданий ступінь відстоїть на півтона від обох сусідніх, поводиться він інакше, ніж решта. Це прохідний звук, а не опора. Зупиніться на ньому й витримайте — фраза навмисно зависне; прослизніть крізь нього дорогою від четвертого ступеня до п'ятого — і вийде блюз. Майже все, що пишуть про цю гаму, є переказом цього одного факту.

Блюзова нота — це зона, а не клавіша

Ступінь, записаний як зменшена квінта, — компроміс нотації. У співаному та зіграному блюзі значуща висота лежить між тими інтервалами, які здатне видати фортепіано: найчастіше десь між малою і великою терцією, і ще раз у районі сьомого ступеня. Записи ранніх блюзових співаків показують, що ця зона використовувалася свідомо й послідовно, — тому нотний запис передає ефект погано: на папері лишається або мала терція, або велика, а заспівано було ні те, ні те.

Звідси й різне звучання тієї самої гами на різних інструментах. Гітара сягає зони прямо підтяжкою струни, губна гармоніка — втягуванням із бендом, голос просто йде туди. Фортепіано не може, тож піаністи імітують: беруть малу й велику терцію разом або вдаряють нижній звук і миттєво сповзають у верхній. Розуміння, що все це наближення до однієї цілі, пояснює більше за будь-яку схему аплікатури.

На гітарі: один палець убік від пентатоніки

Якщо перша позиція мінорної пентатоніки вже грається, блюзова гама коштує одного звука. В аплікатурі від п'ятого лада він лежить на шостому ладу п'ятої струни й на восьмому ладу третьої — рівно між тими нотами, які вже тримають вказівний і безіменний пальці. Більшість додає його середнім, узагалі не зсуваючи фігуру.

Практична пастка — зловживання. Блюзова нота притягує увагу саме тому, що дисонує, і фраза, яка раз у раз на неї приходить, перестає звучати виразно й починає звучати демонстрацією прийому. Вправа, що працює: зіграти блюзовий квадрат, де цей ступінь має право з'явитися лише дорогою — між четвертим і п'ятим або короткою підтяжкою з поверненням — і жодного разу на сильній долі.

Обидві гами над блюзовим квадратом

Мінорна блюзова працює над усіма дванадцятьма тактами в одній тональності, і тому її дають першою: одна фігура закриває і тоніку, і субдомінанту, і домінанту без правок. Мажорна блюзова — інструмент тонший, і застосовують її зазвичай по акордах: на тоніці вона висвітлює звучання, а перехід на мінорну до субдомінанти — один із найстаріших прийомів жанру.

При цьому два звукоряди — той самий набір інтервалів, прочитаний від різних основних тонів: блюзова від ля й мажорна блюзова від до складаються з тих самих нот. Гітаристи цим користуються, зсуваючи ту саму позицію на три лади й вважаючи нове положення мажорним. Звучить як інший словник, а нової аплікатури не потребує — доволі точний опис блюзової гри взагалі.

Українською про це майже не питають — і що з цього випливає

Українськомовний запит на блюзову гаму мізерний: люди шукають або латиницею, або російською, і трапляється навіть співзвучне «блюзнірство», яке до музики стосунку не має. Це не привід писати менше, а привід писати точніше: терміни «блюзова нота», «підтяжка», «блюзовий квадрат» у мові існують, просто рідше трапляються в мережі, ніж їхні англійські відповідники.

Практичний наслідок для того, хто вчиться: шукати матеріали доведеться за двома-трьома написаннями одразу, а термін тримати в голові українською. Інакше половина знайденого буде табулатурами без пояснень, а друга половина — поясненнями чужою мовою, і зв'язати їх у голові буде нікому.

Часті запитання